Грузинська мова (kartuli ena)  – це одна із картвельських мов. Грузинська мова є державною мовою Грузії. Вона частково поширена в Турції, Ірані, на Північному Кавказі, Азербайджані. Згідно перепису 1979 року на території колишнього Радянського Союзу грузинською мовою розмовляє понад 3.5 млн. людей. Приблизно 500 000 людей розмовляє грузинською мовою в Росії, Ірані, Туреччині, США та Європі. Мовою «ківрулі» в Грузії спілкується приблизно 20 000 людей та 65000 людей за її кордоном. Мова «ківрулі» вважається однією з  окремих єврейських мов .Грузинська  має дві групи діалектів : горянський (хевсурський, пшавський, тушський і ін.) і плоскісний  (аджарський , картлійський, імеретинський,  кахетинський, рачинський, гурійський  та інш ). В грузинській мові є два ступені порівняння: порівняльно-перевищувальний та зменшувальний (послаблений). Підмет, який виражається іменником-неістоти ,не узгоджується з присудком. В залежності від часу, при перехідних та деяких неперехідних дієсловах , підмет ставиться в давальному або називному, ергативному відмінку. В грузинській мові дуже часто зустрічаються лексичні запозичення з іранської, семітської та грецької мов.

Кількість носіїв : 3.9 млн.

Класифікація : Південнокавказська мова, Картвелі, Сванська, Мегрельська, Лазська, Грузинська мова.

Історія

Розрізняють три періоди розвитку літературної грузинської мови : давній (5-11 ст.), середній (12-18 ст.) і новий (з 19 ст.) .Новогрузинська мова, що була сформована до 18 століття, лексично відрізняється від давньогрецької. Адже в основі давньогрецької мови лежить картлійська мова  ( басейн річки Кура). Єдина літературна грузинська мова розпочинає розвиватись з 60 – років 19 століття. В її основі лежать кахетинський та картлійський діалекти. Цією мовою створені твори Важа Пшавели, А. Церетелі та інших.