Китайська мова -  це одна з китайсько-тибетських мов, яка розповсюджена в Лаосі ,КНР, Камбоджі, Індонезії,  В'єтнамі, М'янмі, Малайзії, Таїланді, Сінгапурі та ін.Китайська мова є офіційною мовою КНР, однією з 6 офіційних та робочих мов ООН. Китайська мова має 7 основних діалектних груп: північну (більше 70% людей використовують цей діалект), у, сян, мінь, гань, хакка, ює, . Діалекти відрізняються за  лексичними, фонетичними, частково граматичними ознаками і це  унеможливлює міждіалектне спілкування. Основою китайської мови є північні діалекти, її фонетичною нормою - пекінська вимова.Китайська мова  має дуже багато діалектів, що відрізняються між собою фонетично, мають значні лексичні відмінності та деякі відмінності в граматиці.Розрізняють наступні діалекти( поширення з півночі на південь): 

Літературна давньокитайська мова  в'єньянь остаточно сформувалась 4-3 столітті до н .е з живих діалектів. Уже в 1-му тисячолітті до н.е. відбулись значні розбіжності в розумінні літературної мови, так як вона була не зрозумілою  для сприйняття на слух. Давньокитайська літературна мова зазнала значних змін протягом багатьох століть, тому з початку 1-го тисячоліття н.е. сформувалась  нова писемна китайська мова, що відображає розмовну мову. Писемність китайської мови - ієрогліфічна. Найдавніші літературні пам'ятки відносяться до 1-ї половини 1-го тисячоліття до н. е.  До них відносять «Шицзин»( «Книга пісень») та «Шуцзин»(« Книга історії») 

Поступова латинізація китайської мови почалася в 17 столітті священнослужителями Матео Річі, Ніколасом Тріголєм , які прибули в Китай вивчати мову й проповідувати християнство.  В 1867 році Томас Л. Вейд – секретар з китайської мови у британському посольстві в Китаї – видав книгу «Самовчитель з китайської» (语言自迩集), для якого він адаптував систему латинізації священнослужителя Р. Морісона. Через 45 років Х.Л. Джайлз видав китайсько-англійський словник, де  використав ту ж саму систему з деякими змінами.