Латинська мова – це з одна з італійських мов, мова стародавнього племені латинів, які заселяли область Лацій з 8 ст. до н. е( нині - це Рим); це державна мова Латвії та з 1 травня 2004 року - одна з офіційних мов Європейського Союзу. 
 
Східно-балтійські мови відокремилися від західно-балтійських між 400-ми й 600-ми роками. Латинська мова за своїми архаїчними індоєвропейськими рисами зближена з кельтськими та індоіранськими мовами, а лексика формувалась під впливом мов стародавніх сусідських племен і мала місце запозичень з грецької мови.У латинській мові немає артиклів, а є дві форми звертання : офіційна й неофіційна. Порядок слів у реченнях вільний й залежить від того, на яке слово падає змістовний наголос. Іменники чоловічого роду мають закінчення -s, -š, -is, -us, а жіночого — -a, -e, -s (рідко). У латиській мові немає середнього роду.
Кількісь носіїв : 3.2 млн.людей

Класифікація : Індо-Європейська, Балтійська група, Латиська мова (Latviešu valoda). 
 
Історія

Латинська мова  почала розповсюджуватись за межами Риму з 4-3 ст. до н.е. й поступово витіснила інші мови стародавньої Італії. Завдяки завоюванням рабовласницького Риму, латинська мова поширилась в при рейнській Німеччині, Реції, Панонії та Дакії, Північній Африці, Галії, Іспанії.Латинізація Апенінського півострову( крім півдня Італії та Сицилії) закінчилась до 1 ст. до н.е.

В 3-1 ст. до н.е. був відчутний вплив грецької мови на латинську.