Словацька мова – це одна з західнослов'янських мов, що розповсюджена в Югославії,        Канаді , США а також в Чехії, Словаччині, Румунії.В словацькій мові виділяють три групи діалектів : західно-словацька , східнословацька та середньо-словацька. В світі розмовляють мовою понад 5 млн. людейСловацьку мову відрізняють від близьких до неї мов такі риси: - довгота та короткість складотворних сонантів r та l: zrno — zŕn «зерно — зерен», slza — sĺz «сльоза — сліз»;- перевага серед приголосних твердих непарних, що не мають м'якого відповідника;
- наявність ритмічного закону — у двох або більше складах, що слідують одне за одним, не можуть стояти довгі голосні або дифтонги; 
 
- вживання поруч із короткими голосними довгих голосних та дифтонгів ie, ô , iu, ia, що утворюють довгий склад (žena — žien «жінка — жінок», koza — kôz «коза — кіз», päť — piaty «п'ять — п'ятий»); 
 
- специфічний словацький звук ä (mäso «м'ясо», pamäť «пам'ять»); 
 
 
- наявність тільки твердого r , навіть перед голосними переднього піднесення: veriť «вірити», repa «буряк»; 
 
- наявність двох типів l: м'якого ľ та середнього l (liť «лити», ľudia «люди», але láska «кохання», plot «пліт, паркан»); 
 
 
- закінчення -ovia називного відмінку множини істот чоловічого роду (synovia, otcovia, druhovia «сини, батьки, друзі»). 
- закінчення -m у всіх дієслів теперішнього часу (nesiem, pijem, volám, prosím «несу, п'ю, кличу, прошу»); 
Кількість носіїв: 6 млн. 
 
Класифікація: Індо-Європейська, Балтослов'янська, Слов'янська, Західно-слов'янська, Словацька мова. 
Регулює: Словацька Академія Наук.
Історія