Турецька мова (тур. Türkçe) – це одна із тюркських мов, що розповсюджена в Туреччині (є офіційною мовою цієї країни),  в Греції, Югославії, Болгарії, на о. Кіпр, також в Румунії, Ірані, Іраку, Сирії та в деяких інших країнах. Турецька мова є також офіційною мовою на Кіпрі. Туреччина поділена по діалектичним зонам – східну  та північно-східну (Анатолія) .На території Анатолії та частково в східній зоні Туреччини турецька мова має схожі риси з азербайджанською мовою. За період розвитку турецької мови було використано безліч абеток. Лише після 1928 року була запроваджена офіційно абетка на основі латинської мови.

Кількість носіїв : 75 млн.

Класифікація: Тюркська, Огузька, Турецька мова.

Регулює: Асоціація турецької мови.

Історія

Перші пам'ятки старо-турецької мови датуються 13 століттям. Велика кількість таких пам’яток була виконана арабською графікою з помітним впливом карахандійсько-уйгуртської та східно-тюркської літературних мов. Згодом, в середині 19 сторіччі, з наближенням старотурецької мови з народною розмовною, виникає турецька літературна мова . До 1928 року турецька мова офіційно називалась османською (Osmanlı). Сучасна писемність була сформована ще з 1928 року за участю Ататюрка.