Фінська мова – це одна з фіно- угорських мов, що розповсюджена у Росії ( Карелії), США, Канаді, Естонії, Швеції, Фінляндії. Є однією з двох офіційних мов Фінляндії (поряд зі шведською) .На території Фінляндії представлена наступними діалектами : південно-західний (суоме), ємський (хяме), перехідний між ними південно-ботнічний, середньо-ботнічний, північно-ботнічний, північний, савоський (саво), південно-східний. 
Фінська мова при відмінюванні імен має чотирнадцять відмінків, тільки особові займенники мають західний відміннок . Дієвідміна ділиться на означено-особову неозначено-особову. Фінська має 4 способи (дійсний, умовний, наказовий, можливий), 4 форми часу (теперішній , минулий недоконаного виду (імперфект), минулий доконаного виду (перфект), давноминулий (плюсквамперфект)) ; 4 дієслівних інфінітиви ;3 особові форми в однині та множині.

Кількість носіїв: 5 млн.

Класифікація: Уральська, Угрофінська, Фіно-пермська, Прибалтийсько-фінська, Фінська мова.

Регулює: Фінський лінгвістичний науково-дослідний інститут.

Історія

Розрізняють два періоди розвитку фінської мови : старофінська мова (1540 – 1820) та новофінська мова (з 1820 року). На першому етапі старофінського періоду (до 1640 року) було створено старофінську мову з основами південно – західного діалекту  Фінляндії. До того ж старофінська мова залишалася мовою церкви аж до 20 сторіччя . А в 1809 році розвиток старофінської мови був призупинений оскільки на той час офіційною мовою Фінляндії залишалася лише шведська. До 1870 року виникає народна розмовна мова  на основі південно- західних діалектів. Поряд зі шведською мовою фінська мова стає офіційною в 1919 році.